Барановский Анатолий Максимович

Барановский
Анатолий
Максимович
Yes, this person was famous

Народився:

1906
Україна

Помер:

1988
Україна
Біографія: 
Народився 25 січня (7 лютого) 1906 року в Києві в сім'ї службовця. У 1920—1930-ті роки працював в податковій інспекції, комсомольських і радянських органах Житомирщини. Член ВКП(б) з 1929 року.
У 1933 році закінчив Харківський плановий інститут Держплану УСРР. У 1933–1940 роках — старший економіст, начальник сектору, відділу, заступник голови, голова Держплану УСРР-УРСР. З 1941 року — заступник голови РНК УРСР. На початку німецько-радянської війни в умовах наступу гітлерівських військ на Україну проводив значну роботу щодо перебазування важливих підприємств на схід для налагодження масового виробництва озброєння та боєприпасів. В 1941–1942 роках — начальник оперативної групи з промисловості Військової ради Південного фронту.
У 1942–1944 роках — експерт міністра закордонних справ СРСР з економічних питань, брав участь у підготовці економічних статей (угод) про перемир'я з союзниками Німеччини у Другій світовій війні. У 1944–1952 роках — заступник голови РНК УРСР (з 15 березня 1946 року — РМ УРСР). 18 грудня 1945 року від імені уряду УРСР Барановський підписав у Вашингтоні угоду про допомогу Україні Міжнародної організації допомоги постраждалим від війни (ЮНРРА). В березні—травені 1946 року був керівником української делегації на IV сесії ЮНРРА. Брав участь у Паризькій мирній конференції 1946 року; як представника України був обраний головою комісії з політичних і територіальних питань по Румунії, де не лише відстоював інтереси України, а й заперечував окремі вимоги деяких держав щодо Румунії. Очолював підкомітет, створений для визначення чехословацько-угорського кордону в районі Братислави (Словаччина). Був керівником делегації УРСР на Бєлградській конференції 1948 року, що виробила Конвенцію про режим судноплавства на річці Дунаї.
З 10 червня 1951 по 10 травня 1954 року — міністр закордонних справ УРСР. У 1950–1954 роках очолював делегацію України на V–VIII сесіях ГА ООН. В умовах диктату делегації СРСР, виявляючи принциповість, опонував її главі Андрію Вишинському.
У 1954–1957 роках — голова Держплану, заступник голови РМ УРСР, 1957–1961 роках — перший заступник голови Держплану — міністр УРСР, у 1961–1979 роках — міністр фінансів УРСР.
З 1952 по 1981 рік був членом ЦК Компартії України, обирався депутатом Верховної Ради УРСР 2—7 скликань (1946–1980) роки.
Помер 1 лютого 1987 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 7).
Відома персона, посилання у
Вікіпедії
Причина смерті: 
природні причини
користувач: 
Ірина Кортес
могила №: 
3499